Титанічні зусилля. Як готували до приватизації ОГХК

Об’єднана гірничо-хімічна компанія стане першим держпідприємством, з якого стартує Велика приватизація. Чому державі вигідно залучити приватного інвестора?

Цього року, після 16-річної паузи, вперше з часів продажу «Криворіжсталі», в Україні стартувала прозора, конкурентна велика приватизація.

«Криворіжсталь» — це фактично єдиний успішний кейс великої приватизації в Україні, який відбувся на хвилі Помаранчевої революції, коли багато хто вірив у гасла боротьби з корупцією.

Металургійний комбінат вперше приватизували у 2004 році Рінат Ахметов і Віктор Пінчук, заплативши за нього 4,26 млрд грн (близько $800 млн). Загалом заявки на конкурс подали 6 учасників, деякі з яких пропонували значно вищу ціну, але умови конкурсу були прописані так, що єдиним покупцем зміг стати фінансово-промисловий консорціум олігархів.

Проте, після зміни влади Господарський суд Києва визнав незаконним продаж «Криворіжсталі». Меткомбінат повернули у власність держави та оголосили повторний відкритий конкурс із залученням міжнародних компаній.

В результаті у 2005 році за металургійний комбінат заплатили у шість разів вищу суму — 24,2 млрд грн ($4,85 млрд за тогочасним курсом). Новим власником стала одна з найбільших металургійних компаній світу — Mittal Steel.

Цей кейс став першою і наразі єдиною ластівкою успішної великої приватизації, однак не зміг зруйнувати негативний імідж приватизації, що сформувався у 90-х роках.

Відтоді ставлення українців до приватизації майже не змінилося. Лише 22% наших громадян підтримують продаж великих державних підприємств, адже багато хто пам’ятає сумнозвісну «ваучерну приватизацію» 90-х, коли за безцінь продавали металургійні комбінати, шахти, електростанції, в результаті чого й виник клас українських олігархів. У розмовній мові навіть виник каламбурний термін — «прихватизація».

Усі ці роки держпідприємства, які все ж залишилися у держвласності, обростали боргами через різноманітні корупційні схеми та «смотрящих». З них викачували гроші близькі до олігархів структури, а активи втрачали свою вартість, однак політичної волі до приватизації не було.

Після повного перезавантаження влади, яке відбулось у 2019 році, нарешті з’явилася надія на прозору і справедливу приватизацію. Очікування зросли після успіху малої приватизації, яка з початку 2020 року принесла до бюджету понад 4 млрд грн, а всі об’єкти продавалися максимально прозоро через електронні аукціони, в яких міг взяти участь кожен охочий.

У березні Верховна Рада ухвалила закон, що розблокував процес Великої приватизації, Президент Володимир Зеленський цей закон підписав, Прем’єр-міністр Денис Шмигаль заявив, що цьогоріч на аукціони планується виставити 7 об’єктів, а перші торги відбудуться вже влітку цього року.

Фонд держмайна готує кожен об’єкт до приватизації індивідуально, змінюючи менеджмент та досягаючи суттєвого покращення показників їх роботи. Залучаються інвестиційні радники, які також займаються відбором потенційних інвесторів.

«Головні завдання, які перед Фондом і мною особисто ставив Президент — відновлення довіри до приватизації, ефективна робота, прозорі аукціони, конкурентні умови для усіх — і ми їх успішно виконуємо. Це щоденна системна робота, яку команда Фонду проводила останні півтора року. І вона дала результат: Верховною Радою розблоковано процес Великої приватизації, Президент цей закон підписав, а згодом вніс принциповий проект закону про деолігархізацію. Все інше, що залежало від Фонду, ми вже підготували і отримали схвалення Кабінету Міністрів по пакету документів, які запустили процес великої приватизації», — зазначає голова Фонду держмайна України Дмитро Сенниченко.

Він також повідомив, що першим об’єктом Великої приватизації стане «Об’єднана гірничо-хімічна компанія».

Титан у приватні руки

АТ «Об’єднана гірничо-хімічна компанія» стане першим об’єктом, приватизаційний аукціон по якому відбудеться вже цього літа.

Держпідприємство створили у 2014 році, об’єднавши Вільногірський гірничо-металургійний та Іршанський гірничо-збагачувальний комбінати.

Втім, ОГХК усі ці роки залишалася ласим шматком для фінансово-промислових груп, які вимивали з підприємства кошти. Так, у 2018 році НАБУ скерувало до суду справу, у якій йдеться про те, що лише в період з грудня 2014 по квітень 2016 року підприємству завдано збитків на суму понад 300 млн грн ($12,87 млн).

Правоохоронці відкрили справу проти керівника держпідприємства та топ-менеджменту, які за заниженими цінами продавали руду підконтрольним компаніям з Австрії та Латвії, а ті реалізовували її за ринковою ціною кінцевим споживачам по всьому світу.

ЗМІ пов’язували контроль за ОГХК із впливовим екснардепом Миколою Мартиненком. Його ставленик Руслан Журило весь цей час намагається повернути контроль над підприємством.

Палки в колеса приватизації

У жовтні 2019 року Міністерство економіки передало ОГХК на приватизацію в Фонд державного майна. Фонду декілька разів довелось змінювати керівництво на підприємстві аби нівелювати вплив фінансово-промислових груп та упередити їх спроби відновити контроль над компанією.

«У 2020 році Фонд держмайна змінив менеджмент підприємства, аби не допустити подальшого вимивання коштів з ОГХК та убезпечити компанію від впливу олігархів. Моя принципова позиція — епоха олігархату добігає кінця, корупційні схеми мають бути знищені, а на підприємство має прийти чесний інвестор», — підкреслив Голова ФДМУ Дмитро Сенниченко.

Менеджери, яких призначив Фонд перебували під постійним тиском — їм підпалювали автомобілі, викрадали документацію, заважали працювати. Екс-менеджмент навіть намагався захопити підприємство рейдерським способом, посилаючись на рішення суду. НАБУ неодноразово запобігало спробам завдати збитків ОГХК на кількадесят мільйонів гривень. Через корупційні схеми прибуток підприємства залишався мінімальним, коливаючись в межах 100 млн гривень на рік.

«Основна причина полягає в тому, що екс-менеджмент АТ „ОГХК“ недостатньо уваги приділяв диверсифікації клієнтського портфеля. Рік у рік кількість контрактів зменшувалась. Більшу частину продукції, до 95%, купували дві компанії. Відповідно, державне підприємство знаходилось у слабкій позиції при визначенні цін та умов оплати. Після відвантаження продукції ОГХК була змушена місяцями чекати на кошти — часом оплата затягувалась на невизначений строк», — пояснює нинішній т.в.о. голови правління АТ «Об’єднана гірничо-хімічна компанія» Артур Сомов.

За його словами, кошти за деякими старими контрактами ще й досі не надійшли до підприємства, і їх доводиться повертати через суд. Наприклад, держпідприємство у примусовому порядку через суд стягує майже 38 млн доларів заборгованості з компаній Bollwerk Finanzierungs-und Industriemanagement AG та Defessa Trans F.Z.E.

Ситуація виправилась після чергової зміни керівництва підприємства у 2020 році, що означало фактичне повернення підприємства під контроль держави й виведення його з-під впливу тіньових бенефіціарів. Політика продажів була переглянута. Завдяки диверсифікації контрактів ОГХК значно наростила клієнтську базу. Суттєво зросла частка кінцевих споживачів у клієнтському портфелі. Це стабілізує цінову політику і мінімізує ризики потрапляння продукції на санкційні території.

«Саме диверсифікація поставок є одним з головних чинників, завдяки яким минулого року „Об’єднана гірничо-хімічна компанія“ суттєво покращила фінансові показники. Якщо у 2019 році чистий прибуток АТ „ОГХК“ склав близько 100 млн грн, то у 2020 році підприємство заробило майже 350 млн грн», — резюмує Артур Сомов. Таким чином дохід ОГХК виріс у 3,5 раза, попри те, що рік був кризовим через пандемію.

Приватизація ОГХК означатиме повне викорінення корупційних схем та унеможливлення їх у майбутньому. А також збільшення прибутку для держави, адже новий власник буде як ніхто інший зацікавлений у розвитку підприємства.

Однак фінансово-промислові групи докладають максимум зусиль, щоб зірвати приватизаційний процес навіть на фінальному етапі. Так, нещодавно у компанії заявили про спроби зриву процесу приватизації шляхом поширення фейкових новин щодо нібито поставок продукції на окуповані території.

За крок до приватизації

Наразі компанія повністю готова до приватизації. Всі необхідні документи затверджені в КМУ, а дату торгів прийняв аукціонний комітет. Аукціон відбудеться вже 31 серпня цього року. Фонд держмайна залучив аудиторів, які провели комплексну оцінку підприємства — загалом компанією BDO Corporate Finance було проведено 9 процедур due diligence, в тому числі юридичний, фінансовий і технічний аудити.

За час перебування компанії під управлінням Фонду держмайна, були запроваджені нові системи операційного управління підприємством. Перебудова бізнес-процесів дала можливість контролювати прозорість всіх фінансових аспектів діяльності АТ «ОГХК». Триває централізація функцій фінансів та обліку, безпеки, продажів, правового забезпечення.

За результатами підготовки, радник з приватизації ОГХК визначив і запропонував стартову ціну для приватизаційного аукціону об’єкта — 3,7 млрд грн. При цьому початкова стартова ціна була на 1,6 млрд нижчою, але зросла завдяки покращенню фінансових показників та збільшення балансових запасів копалин.

Аукціонна комісія також визначила перелік фінансових, соціальних та екологічних умов приватизації ОГХК.

В частині соціальних умов інвестор зобов’язується:

• Погасити борги по зарплаті та бюджетом у разі їх наявності (наразі вони відсутні);

• не звільняти працівників протягом 6 календарних місяців;

• забезпечити виконання соціальних гарантій перед працівниками.

В частині екологічних умов:

• Дотримуватись вимог природоохоронного законодавства;

• дотримуватись природоохоронних вимог відносно рівнів забруднення атмосфери та вод;

• забезпечити водопостачання комунальних підприємств-споживачів.

Фінансові умови:

• Інвестувати щонайменше 400 млн грн у модернізацію основних фондів;

• виплатити дивіденди державі за 2020/2021 рр., якщо вони не будуть сплачені до моменту приватизації.

Зацікавлення щодо участі в приватизаційному аукціоні вже висловили 13 компаній з України, Японії, Австралії, США, Гонконгу, Туреччини, Китаю та Індії.

За словами Артура Сомова, наразі на підприємстві запущено програму модернізації, що дозволить покращити виробничі показники паралельно зі збільшенням обсягів доведених запасів.

«Було розроблено і запущено програму модернізації виробництва для обох філій компанії. Ця програма, серед іншого, передбачає підготовку до видобування більш складних руд на Іршанському ГЗК та здійснення на Вільногірському ГМК додаткового збагачення титаново-цирконієвих руд. Проведені геологорозвідувальні роботи вдвічі збільшили доведені запаси філії „Вільногірський гірничо-металургійний комбінат“», — розповідає керівник підприємства.

Наразі обсяг інвестицій у модернізацію виробництва склав понад 300 мільйонів гривень.

«Ми провели масштабну модернізацію технологічного комплексу у Вільногірську ТК-1: оновлення ковшів, кабелів, системи керування ДІАМО. Закупили нові прилади для аналізу продукції в центральній заводській лабораторії для ВГМК. Здійснили капітальний ремонт гвинтових сепараторів: відремонтовані робочі поверхні 33 сепараторів, замінене гумове покриття та стійки, виготовлені й змонтовані пульпорозподілювачі та живильники. Ремонтні роботи тривали з грудня 2020 року, оновлення техніки відбувалось без зупинки виробництва. Станом на сьогодні сепаратори замінені, змонтовані та запущені в роботу», — зазначає Артур Сомов.

Він додає, що ці зміни дозволять стабілізувати показники вилучення та якості чорнового концентрату на рівні, затвердженому планом виробництва на 2021 рік. Зокрема, вилучення має складати 82%, вміст ільменіту в чорновому концентраті – до 70%.

У ФДМУ докладають усіх зусиль, щоб надати потенційним інвесторам максимальний обсяг інформації про об’єкт і зробити його більш привабливим для приватизації.

Нещодавно вперше зняли обмеження щодо доступу до геологічної інформації щодо всіх запасів корисних копалин, які розробляються АТ «ОГХК».

Опубліковані документи містять детальну інформацію про балансові запаси ільменіту, рутилу та циркону. У рамках підготовки об’єкта до приватизації були розшрені запаси корисних копалин на ділянках Вільногірського ГЗК були збільшені майже у 2 рази — до 31,6 тис кубометрів. Це дозволяє компанії займати такі долі на світовому ринку: ільменіту — 2,3%, рутилу — 6,2%, циркону — 1.4%.

Як зазначають у Фонді держмайна, АТ «ОГХК» є лідером в Європі та входить в перелік топ-10 світових гігантів з видобутку титанових та цирконових руд. Підприємство виробляє понад 350 тис. тонн концентратів титанових руд та циркону найвищої якості, що експортуються до 35 країн.

Приватні інвестиції дозволять організувати ефективний процес видобутку сировини, а також забезпечити значні вкладання коштів у модернізацію підприємства.

У світовій практиці, як правило, компанії, що спеціалізуються на видобутку титанових руд, перебувають у приватній власності, за винятком власне ОГХК та деяких підприємств у Китаї. Приватні компанії є набагато ефективнішими у добувних галузях промисловості, а приватизація ОГХК не становитиме загрози економічним чи безпековим інтересам України. Тоді держава виступає регулятором, встановлює правила та ліцензує діяльність надрокористувачів. Важливо, що надра не будуть об’єктом продажу. За їх розробку новий власник сплачуватиме ренту на користь держави.

Для держави, окрім одноразової сплати у бюджет суми продажу ОГХК, приватизація означатиме регулярні надходження рентної плати, податків, а також створення нових робочих місць та кумулятивний ефект розвитку регіону.

Джерело: https://nv.ua/ukr/ukraine/events/privatizaciya-derzhavnih-pidpriyemstv-ob-yednana-girnicho-himichna-kompaniya-stane-pershoyu-oghk-50165834.html