Професія електрозварника особливо шкідлива та особливо важка, однак вкрай важлива на гірничодобувному підприємстві. Саме посаду електрозварника цеху будівельно-монтажних та ремонтно-будівельних робіт філії “ІГЗК” АТ “ОГХК” обіймає Анатолій Криводубський.Він народився та виріс в селищі Іршанськ.У дитинстві, спостерігаючи за роботою свого хрещеного батька, Анатолій мріяв стати водієм. Однак чим старше він ставав, тим більше дізнавався про специфіку роботи водія і з часом зрозумів, що ця професія не для нього. Тому, після закінчення школи, він відправився опановувати професію електрозварника в Житомирське технічне училище №13.Закінчивши училище та пройшовши військову службу, чоловік у 1983 році розпочав свій професійний шлях саме кар’єрі №2 Іршанського ГЗК.“Зварювати спочатку, звісно, не вмів. Мене усього за декілька місяців всьому навчили старші колеги”, – розповідає Анатолій. Однак, вже через декілька років він вирішив випробувати свої сили та здобути професійний досвід за межами нашої країни.Та через деякий час доля склалася таким чином, що у 1989 році, Анатолій відправився до Чорнобиля, для ліквідації аварії, за що й отримав посвідчення учасника ліквідації аварії та її наслідків на Чорнобильській АЕС.Пізніше чоловік з родиною повернувся в селище та знову влаштувався працювати в комбінат, в бульдозерно-екскаваторний парк (зараз – дільниця рекультивації, механізації гірничих робіт; навантажувально-розвантажувальних робіт у кар’єрах, на ЗФ; будівництва та ремонту внутрішньокар’єрних доріг), а з 2001 року був переведений в цех будівельно-монтажних та ремонтно-будівельних робіт, де працює до сьогодні. У 2009 році навіть був направлений на навчання у Львів по зварюванню пластикових труб.“Я не шкодую, що обрав професію саме електрозварника замість водія, яким мріяв стати в дитинстві. Мені подобається ця спеціальність. Стільки років вже працюю і мені досі цікаво. Ось, наприклад, коли здається, що тут ніяк не можна заварити, а ти взяв і зробив. Хтось не зміг, а в мене вийшло” – ділиться Анатолій Криводубський.