АТ “Об’єднана гірничо-хімічна компанія” визначена одним з пріоритетних підприємств у списку великої приватизації на 2021 рік. Наразі для її старту потрібно лише рішення Верховної Ради України. Запитали керівника АТ “ОГХК ” Артура Сомова про стан підприємства, закиди про неприбутковість компанії, поставки в Крим, а також кадрові ротації і хід підготовки до приватизації.
Артуре Юлійовичу, велика приватизація “на старті”? Розкажіть, чому ОГХК досі державна та коли чекати новин про приватизацію.
Приватизація ОГХК на фінальному етапі: з нашого боку все готово, чекаємо від Верховної Ради розблокування великої приватизації. Я думаю, ви знаєте, що її заморожували через пандемію. Фонд держмайна домігся розблокування підготовки підприємств до приватизації, але ще діє заборона на проведення аукціонів. Нещодавно Верховна Рада проголосувала законопроект про розблокування у першому читанні. Сподіваюсь, скоро відбудеться і друге читання з позитивним рішенням, а Фонд держмайна зможе розпочати приватизаційний аукціон.
Є розуміння, які терміни? Скільки ще чекати.
Фонд держмайна попередньо запланував проведення аукціону на кінець І – початок ІІ кварталу поточного року. З боку ОГХК все готово, наступний крок за народними депутатами. Наша спільна робота залучить в Україну великі інвестиції, тож маю сподівання, що Верховна Рада не затягуватиме з розблокуванням аукціонів.
А як щодо активів ОГХК? Нещодавно ви повідомляли, що фірми Bollwerk та Defessa Trans заборгували ОГХК 38 млн доларів. Чи вплине цей факт на вартість компанії у ході приватизації?
Спочатку хочу розповісти передісторію, а потім перейдемо безпосередньо до суті запитання. Є “комерсанти”, які хотіли б вважати ОГХК своєю особистою іграшкою та непоганим активом. Зараз я кажу про екскерівників підприємства – Руслана Журила, Олександра Гладушка та Юрія Перцева.
Але ж ці люди давно звільнені з ОГХК, яким чином вони можуть зараз впливати?
Люди – звільнені, але з наслідками їхніх дій ми й досі маємо розбиратись. За часів правління Журила – з 2015 до 2019 року – ОГХК на постійній основі співпрацювала з двома фірмами – Bollwerk Finanzierungs- und Industriemanagement AG (Австрія) та Defessa Trans F.Z.E (ОАЕ). Контрактами займався Перцев, домовленості його були, скажімо так, “на перспективу” – відстрочка до року. До року?! Ви розумієте, що це означає? Купив буханку хліба сьогодні, а заплатив за 365 днів. А якщо за 365 днів у компанії змінився керівник, то йому наче б то можна і не платити… Bollwerk та Defessa придбали в ОГХК товару на 38 млн доларів і відмовилися його оплачувати. Оплата за цими контрактами мала дійти до ОГХК ще літом 2020. Тоді ми ледве звели кінці з кінцями, щоб виплатити працівникам зарплатню, яких на ОГХК майже 6 тисяч. І відразу почали процес стягнення боргу.
Тепер до другого вашого запитання: на вартість ОГХК в ході приватизації впливають наші сировинні ресурси, інвесторам важливо розуміти, що розвивати є що. Але і ситуація з заборгованістю опосередковано впливає. Адже ті ж Bollwerk та Defessa на міжнародному ринку, він має назву TZMI, довгий час видавали себе за добросовісних партнерів і майже дочірні організації – настільки тісними були домовленості Перцева з бенефіціарами боржників. А титановий ринок по своїй структурі не є широким, всі один одного знають, тому міжнародна репутація має колосальний вплив.
У скільки коштів оцінюють активи ОГХК?
Це комерційна інформація, до якої різні впливові особи, в тому числі пов’язані з Фірташем чи Мартиненко, так і хочуть добратися. Можу сказати, що стартова ціна ОГХК на аукціоні становитиме декілька мільярдів гривень, це оцінки Фонду Держмайна. Точні статистичні дані отримають лише зацікавлені інвестори. У 2020 ми працювали в посиленому режимі 24/7, і це принесло результати. За часів Журила-Гладушка компанія давала 100 млн прибутку, а за рік роботи нашої команди прибуток зріс у 6 разів. І це ж не те, що б ми чаклували – ліквідація корупційних схем, більш вигідні контракти з прямими поставками, посилення операційного контролю дали чистий прибуток в 600 млн грн. Тобто активи в ОГХК досить потужні і їх можна розвивати. Ми завжди були і залишаємось прибутковими, навіть заборгованість у 38 млн доларів пережили.
Мене найбільше дивує, коли в ЗМІ пишуть, ніби я особисто викрав ще якісь кошти. Це на початку року було в новинах. Коли нам ці 38 млн доларів не виплатили, тобто викрали зазначені компанії, ми зупиняли виробництво, за світло не було чим платити та банально за інтернет. Деяким ЗМІ рекомендую покладатися на факти: ми робимо свою роботу добре – і не дозволимо корупціонерам заплямувати нашу репутацію.
До речі, про репутацію. Минулого року в інтернет-ЗМІ були повідомлення, що продукція «Об’єднаної гірничо-хімічної компанії» продовжує надходити на “Кримський Титан” (потужності знаходяться в Армянську, АР Крим; тимчасово окупована Російською Федерацією територія України). Що ви можете на це сказати?
Розслідування про спроби певних структур постачати титанову сировину до Криму – не вигадка, вони цілком реальні. А от причетність ОГХК до цих оборудок – абсолютний фейк, який свідомо розповсюджують в інформпросторі, аби створити проблеми для нашого підприємства.
Раніше ОГХК та «Кримський Титан» співпрацювали упродовж багатьох років, і це не секрет. Частина технологічних процесів заводу в Армянську були «заточені» під нашу сировину.
Але, за час моєї роботи, з травня 2020 року, ніякої співпраці з агресором не було. Про це кажу точно. Зрозуміло, що будь-яка заборона породжує бажання її порушити. У нашому випадку м’яч на полі покупців: через фірми-прокладки можна купувати продукцію в українських компаній і тишком-нишком везти до Криму. Знаючи це, ми переглянули нові та існуючі контракти і прямо заборонили контрагентам перепродавати нашу продукцію в Крим та інші території, що перебувають під міжнародними санкціями.
Служба безпеки компанії посилила перевірки ділової історії всіх потенційних покупців після перших закидів про те, що нібито наша продукція опинилась у Криму. На відсічення пішли контрагенти, які на ринку не так давно і не встигли якось зарекомендувати себе. Це могли бути якісь підставні фірми. До речі, у цьому питанні ми повністю допомагаємо державі. Якщо фіксуємо якусь компанію-прокладку, повідомляємо правоохоронцям, щоб ті вже далі перевіряли дані.
Тоді розкажіть, за яким принципом та процедурами ОГХК співпрацює з контрагентами? Як ви можете судити, хороший цей клієнт чи поганий?
Судити хороший чи поганий, ми беремося лише за офіційними підтвердженими даними. Наші служби перевіряють клієнтську історію компаній: з ким працювали, чи добросовісно виконували свої обов’язки. А також перевіряють ризики. Тут і власники – як нам з вами відомо, в Україні і поза її межами є санкційні списки, бенефіціарні власники компаній точно не мають до них входити. Тут і ведення господарської діяльності з окупованими територіями. Я як громадянин України, до того ж уродженець Криму, відстоюю позицію, що Крим в України віджали незаконно, тож ніяких справ з рекетом вести не можна. Ну і з нововведень за останній рік – контроль відстрочки, особливо для посередників. Це все викладено в наших контрактах. Ми захищаємо інтереси держави, а в цій справі надмірної обережності не буває.
Розкажіть, чому до ОГХК в січні приходили правоохоронці?
Представники прокуратури та СБУ прийшли до нашого київського хед-офісу та до ВГМК, здійснивши низку безпрецедентних процесуальних порушень у ході слідчих дій. Кримінальне провадження, яке стало приводом для організації одночасних обшуків, датоване серпнем 2020 року, а контракт про який у ньому йдеться, датований жовтнем 2020. Тобто кримінальне провадження відкрили наперед – про всяк випадок (сміється).
Тобто це комусь було вигідно?
Для мене очевидно, що Журило, Гладушко і Перцев – це лише маріонетки в руках більш впливових людей. Їх прибрали, але планомірний тиск на ОГХК продовжується і зараз. У нас тоді ж у січні злетіли важливі контракти з Boeing. Напередодні приватизації це боляче б’є по нас – репутація страждає.
Як зараз справи у згаданих вами Журила, Гладушка та Перцева? На якій стадії зараз знаходяться судові справи, у яких фігурують їхні прізвища?
Тривають судові провадження, їх не мало. До речі, Журило є підозрюваним не лише у справі про зловживання службовим положенням на ОГХК. Він звинувачується у заволодінні в складі злочинної організації коштами ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» в особливо великому розмірі. Суть справи в тому, що ДП “СхідГЗК” купував урановий оксидний концентрат за завищеною ціною з використанням компанії-посередника, що контролювалась Миколою Мартиненком. Організатором схеми разом з Миколою Мартиненком та переговорником від ДП “СхідГЗК” був Руслан Журило.
Якщо вам цікаво щодо справ актуальних, то скажу. Наприкінці 2020 ОГХК розпочала процес стягнення боргу через міжнародний арбітраж, а там чимало питань до підписантів та виконавців контрактів. Чекайте нових справ.
Як усі ці перипетії впливають на роботу в самій компанії?
Коли борешся з корупцією, маєш розуміти, що чекають великі кадрові зміни. За останній рік в ОГХК їх відбулось немало, і зараз департаменти вже сформовані так, щоб процес ішов без перебоїв. Цього тижня ми провели кадрове оновлення та призначили нового директора Вільногірської філії. Директором призначили Володимира Криштопа, це управлінець зі значним стажем та незаплямованою репутацією. Попереднього директора, а також його заступників, відповідальних за безпеку та комерційну діяльність на філії, звільнено, адже напередодні приватизації усе має працювати, як злагоджений механізм, але в деяких моментах адміністрація комбінату про це забувала.
А чи хвилюються працівники ОГХК про саму приватизацію?
Зміни майже завжди змушують хвилюватись. Співробітники час від часу приходять до мене з питаннями: що буде після приватизації, чи будуть змінені зарплати, чи залишаться нормальні робочі умови? З цими хвилюваннями ми працюємо системно через професійні спілки. Є відповідна комісія, в цій комісії є представники компанії, ми послідовно відстоюємо інтереси працівників.
Є приватизаційні вимоги до інвестора, екологічні та соціальні, триває розробка подальших постприватизаційних вимог. Новий власник буде зобов’язаний не скорочувати робочі місця протягом визначеного періоду, є зобов’язання по соцпакету для всіх працівників. Фонд оплати праці повинен рости щонайменше на 18% щорічно – це зазначено у діючому Колективному трудовому договорі, і мінімум рік після приватизації не може бути змінено новим власником. Найголовніший факт, працівники наших комбінатів – вони унікальні професіонали, заміну яким інвестор шукати не буде. Це неймовірно цінний актив підприємства, який буде цінувати будь-який інвестор.
А щодо процедури приватизації, які етапи в ОГХК попереду, після розблокування державної великої приватизації?
Процедура приватизації для всіх об’єктів великої приватизації одна. Призначений радник разом з консалтинговими агентствами проводить ретельний аудит підприємства та визначає попередню ціну підприємства. Забігаючи наперед, саме на цьому етапі зараз знаходиться АТ «ОГХК». Потім цю ціну має затвердити Кабінет Міністрів України. Після цього м’яч на полі Фонду держмайна: оголошується дата аукціону та проводяться відкриті та прозорі торги.
Проте підготовка до приватизації не змінює найголовніші завдання адміністрації ОГХК: організацію ефективної роботи, підвищення продуктивності, виведення компанії на гарні виробничі та фінансові показники.
Вже відомо, скільки потенційних покупців візьмуть участь у приватизаційному аукціоні?
За останньою інформацією від Фонду держмайна, яку я маю, вони отримали запити від 16 компаній, 3 з України, 13 – міжнародні. Але ми маємо розуміти, що це не фінальне число. Скільки інвесторів, зрештою, візьмуть участь у аукціоні, залежить від багатьох факторів. Скажімо, якщо Верховна Рада затягуватиме з розблокуванням великої приватизації, то це державі не на руку.
А ви можете назвати компанії, що зацікавились ОГХК?
Я б і радий поділитись, але не можу. Це комерційна таємниця, яка суворо охороняється. Через розкриття цієї інформації інвестори відмовляються брати участь в аукціонах. І такі випадки мені відомі. Можу лише розповісти, що серед потенційних покупців – дуже й дуже поважні фірми в світовому масштабі. Є запити з Австралії, є з Японії.