Коли комбінат – справа життя

Напередодні Дня працівників металургійної та гірничодобувної промисловості ми розповідаємо про фанатів своєї справи, по-справжньому відданих виробництву співробітників ОГХК. Тих першокласних професіоналів, хто про технологічні процеси, проблеми та успіхи підрозділу ладні говорити нескінченно, а про себе особисто – скромно та стисло.

Одним з таких відданих своєму підприємству спеціалістів є головний інженер ремонтно-монтажного управління філії «ВГМК» Дмитро Олексійович Мануйленко. Працювати на комбінат Дмитро Олексійович прийшов одразу після школи, у 1971 році. Енергосиловий цех став першим місцем роботи майбутнього інженера. Невдовзі його забрали до армії, 2 роки служив у Германії.

Після війська Дмитро Олексійович повернувся до рідного міста і знову влаштувався на роботу на комбінат – вже у перший цех слюсарем з ремонту металургійного устаткування. Згодом, у 1975-му, вступив до Дніпродзержинського індустріального інституту, де й отримав освіту за спеціальністю Інженер-металург ливарного виробництва кольорових і чорних металів.

По закінченню інституту Дмитро Мануйленко отримав направлення на роботу до Миколаєва. Але на той час Дмитро Олексійович був вже одружений і мав доньку та сина, тож проблеми з житлом на новому місці повернули його знову до рідного міста. До речі, зі своєю дружиною Наталею він познайомився ще у школі: разом навчалися з 3-го класу, так і залишилися разом на все життя.

У Вільногірську Дмитро Олексійович влаштувався слюсарем з ремонту металургійного устаткування до тоді ще Верхньодніпровського ремонтно-будівельного спеціалізованого управління (ВДРБСУ), яке було відокремленою організацією, що підпорядковувалась міністерству кольорової металургії, і обслуговувала комбінат. Після розпаду Радянського Союзу ці управління припинили існування і потроху вливалися до складу тих підприємств, які обслуговували. Так вийшло і з ВДРБСУ. На той час, у 1992 році, Дмитро Олексійович Мануйленко очолював дільницю, яка обслуговувала гірничо-збагачувальний комплекс. А вже з 1994 року його призначили головним інженером підрозділу. Цю посаду він обіймає вже 26 років!

Головний інженер пригадує, що на початку було дуже складно, не вистачало практичного досвіду. Адже в ті часи підприємство почало перехід від конвеєрного транспортування руди до трубопроводів для пульпи. Стикалися зі складнощами, але разом усе вирішували, набиралися навичок, вчилися на своїх помилках. Сьогодні набагато легше, адже за плечима – досвід. Поруч любляча дружина; дорослі донька та син живуть в інших містах. У подружжя Мануйленків вже троє онуків!

Дмитро Олексійович Мануйленко має мудрий, спокійний, водночас зосереджений та добрий погляд. Головний інженер РМУ будь-яке питання переводить у розмову про колектив, підприємство, людей, з якими доводилось працювати разом. І в його голосі відчувається глибока повага до минулого та колег.

Шана працівникам, відданим виробництву; тим, хто своє життя пов’язав з комбінатом! Пишаємося вами, Дмитро Олексійович, та бажаємо довгих років життя, мирного неба і міцного здоров’я!