• umcc.titanium

На сумлінних та досвідчених працівниках тримається виробництво


Головний актив «ОГХК» - це злагоджений трудовий колектив нашого підприємства. Напередодні професійного свята, Дня працівників металургійної та гірничодобувної промисловості, ми розповідаємо про найкращих спеціалістів компанії. Тих, хто багаторічною сумлінною працею, професіоналізмом та особистими якостями заслужив повагу та любов колег.


45 років тому Людмила Іванівна Тихомирова, тоді юна п’ятихатська дівчина, закінчила вільногірський технікум за спеціальністю «збагачення корисних копалин» і отримала направлення на ВГМК.


Трудовий шлях на вільногірському комбінаті Людмила Іванівна розпочинала транспортувальником на збагачувальному виробництві. Робота важка, в шкідливих умовах, не кожному така під силу, але молода дівчина сумлінно виконувала її впродовж восьми років. За цей час вона вийшла заміж. І вже у 1984 році за переведенням переїхала разом з чоловіком до Костомукші, що на півночі Карелії, де працювала вісім років на гірничо-збагачувальному комбінаті з видобутку залізної руди.


На початку 90-х Людмила Іванівна повернулася до Вільногірська, де знову влаштувалася на рідний комбінат. Вже за три місяці Людмилі Тихомировій запропонували роботу оператором пульта керування. Досвід такої роботи у неї вже був, адже у Карелії вона працювала диспетчером, мала посвідчення за професією 4 розряду.


«Як прийшла тоді працювати до зміни, так і працюю. Вже майже 29 років тут на одному місці», – говорить Людмила Іванівна.


Людмила Тихомирова досконало знає всі тонкощі своєї роботи. Говорить, що її успіх – це успіх роботи усієї зміни. І коли ми брали у неї інтерв’ю, то запропонувала писати про її колектив, а не про неї.


Скромна, досвідчена та мудра Людмила Іванівна зазначає, що з колективом їй дуже пощастило. І, хоча майстри зміни за ці 29 років змінювалися багато разів, та сама зміна – спрацьована, дружна команда з досвідом. Тут кожен завжди підтримає іншого, всі розуміють свою роботу, знають що і в яких випадках потрібно робити. З того, як розповідає Людмила Іванівна про свій колектив, видно, що вона його дуже любить. «Буду сумувати за ним, коли піду...», – з сумом в очах говорить вона.


Людмила Тихомирова має батьківський будинок у П’ятихатках, де проводить весь свій вільний час. Живе разом з сином і дбає про двох домашніх чотирилапих улюбленців. Багато чого в житті їй довелося пережити, але більше, каже, хорошого! «Якщо коротко, то з мого життя можна було б книгу написати», – говорить Людмила Іванівна.


Нехай сторінки вашої книги життя ще довго наповнюються гарними та щасливими подіями!